Ищу Сопильняк и Губарь из с.Маячка Нехворощанского района - Форум
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » В Нехворощі » Пошук родичів » Ищу Сопильняк и Губарь из с.Маячка Нехворощанского района (Ищу Сопильняк и Губарь из с.Маячка Нехворощанского района)
Ищу Сопильняк и Губарь из с.Маячка Нехворощанского района
OsokaДата: Четвер, 20.12.2012, 02:22 | Сообщение # 1
Рядовой
Група: Користувачі
Повідомлень: 3
Репутація: 0
Статус: Offline
Здравствуйте!

Мои родные, в начале ХХ века уехали из Украины на Алтай, в Баевский р-он на вольные земли. Осталась запись, что моя прабабушка, Сопильняк Лукерья Лаврентьевна, родилась в с.Маячка, Нехворощанского района, Полтавской области. Туда же в 50гг. писались письма её сестре Федоре Лаврентьевне Губарь (Сопильняк). Известно, что был ещё брат Степан и сестра Алимпиада.

Может подскажете, в каком архиве хранится информация по данной местности? Есть ли в Маячке церковь?

К сожалению, в интернете мало информации о селе. Буду благодарна за любую помощь!

С уважением,
Наталья.


Ищу информацию о Сопильняк и Губарь из села Маячка Нехворощанского района. А так же семье Иосифа Федоровича Бровко уехавших на вольные земли на Алтай, в Баевский р-н.
 
initioДата: П`ятниця, 22.03.2013, 11:41 | Сообщение # 2
Полковник
Група: Модератори
Повідомлень: 162
Репутація: 8
Статус: Offline
Все данные ХХ века по Маячке и Нехвороще хранятся в Государственном архиве Полтавской области в Полтаве, но что касается Нехворощи - то там ничего не сохранилось - архив сгорел во время бомбежки в 1941 году!
    Относительно XIX-XVIII веков - то данные находятся в Киеве - Центральный государственный исторический архив Украины, г. Киев (ЦГИАК Украины). Адрес: 03110, г. Киев -110, ул. Соломенская, 24.
    Желаю удачи в поиске!
 
initioДата: П`ятниця, 22.03.2013, 11:44 | Сообщение # 3
Полковник
Група: Модератори
Повідомлень: 162
Репутація: 8
Статус: Offline
Цитата (Osoka)
Сопильняк Лукерья Лаврентьевна, родилась в с.Маячка
Скажите - а это ее девичья фамилия или уже в замужестве? Если есть девичья-укажите, может чтото поищем...
 
initioДата: П`ятниця, 22.03.2013, 12:29 | Сообщение # 4
Полковник
Група: Модератори
Повідомлень: 162
Репутація: 8
Статус: Offline
ЧТО УДАЛОСЬ НАЙТИ:
1. Можный Лаврентий Григорьевич, коренной русский, с Алтая, как его охаректеризовали родственники. Очевидно, всё время проживал в с.Паклино. В 1911 году был призван в армию. Венчался с Лукерьей Сопильняк предположительно в 1910-11 гг. Это был первый муж Сопильняк Лукерьи Лаврентьевны - Лаврентий Григорьевич Можный, он во время Первой мировой войны попал в плен. В плену подвергся газовым экспериментам. По окончании войны вернулся домой на Алтай с медалью, в пос. Паклино. Умер через 5 месяцев, здоровье после плена было подорвано. 
2. Сопильняк Лукерья Лаврентьевна после второй свадьбы из Паклино переехала в  Баевский р-н деревню Мурашкино, к второму мужу Бровко Иосифу Федоровичу, там же на Алтае, который родом был больше всего с Маячки Нехворощанского района. В Мурашкино родились все их дети. С началом раскулачивания в 36-37 гг семья перебралась под Новосибирск, в Каменку. Оттуда, и призывался он в армию, ещё до начала войны либо зимой 1940, либо весной 1941 года.
2.1.Бровко Алексей Федорович 1921 г.р. - Украинская ССР, Полтавская обл.,Нехворощанский р-н, с. Маячка. погиб 12.1943 - возможно его брат!!!
3. Их сын Бровко Иван Иосифович родился на Алтае в 1921 году,  Баевский р-н, в селе Мурашкино, воевал, попал в плен в лагерь Дулаг 202, вернулся домой живым, 06.04.1985 награжден Орденом Отечественной войны II степени, умер, в 1991 году.
4. Еще Бровки с Маячки: 
Бровко Анатолий Дмитриевич(1912.07.04,Полтавск.обл.,Новосанжарск.р-н,с.Маячка--,1998) на 1998.08.17 житель: Украина г.Днепропетровск.
Бровко Анна Прокофьевна (1910.03.07,Полтавск.обл.,Новосанжарск.р-н,с.Маячка--,2001) на 2001.07.30 жительница: Украина Полтавск.обл.,Новосанжарск.р-н,с.Маячка.
Бровко Давид Денисович (1905.07.10,Полтавск.обл.,Новосанжарск.р-н,с.Маячка--,1997) на 1997.11.26 житель: Украина Днепропетровск.обл.,Синельниковск.р-н.
 
initioДата: П`ятниця, 22.03.2013, 12:31 | Сообщение # 5
Полковник
Група: Модератори
Повідомлень: 162
Репутація: 8
Статус: Offline
ВОТ ЕЩЕ:
БРОВКО ІВАН БЕНЕДИКТОВИЧ
(нар.15.01.1915 р., с. Маячка Кобеляцького р-ну Полтавської обл. - п. 22.01.2009, м.Київ)Зхліборобської, колись козацької, родини. Дід, Карпенко Федосій Кирилович, був учителем, мав рідкісну бібліотеку, за Центральної Ради очолював Кобеляцький повітовий уряд. Батько, Бенедикт Андрійович Бровко, служив на флоті у але колирозпочалася примусова колективізація, відмовився вступати в колгосп. У
відповідь його господарство розграбували партійні "активісти". 1933
р. батько вирішив повернутися на флот, але по дорозі був затриманий ГПУ і
відтоді пропав без вісти. Мати, Наталія Федосіївна Карпенко, мусила записатися
в колгосп. Померла 1977 р. в Києві.1930 р. Б.закінчив 7 класів у Маячці, вступив у Харківський медичний технікум, та за
півроку був виключений як син середняка. 1931 р. вступив у педагогічний
технікум у м. Червонограді на Харківщині. Та голодної осени 1932 р. мусив
покинути навчання і повернутися додому.У січні 1933р. Б. призначений учителем семирічної школи в с. Рудки Царичанського р-ну. У
травні 1933 р. на його уроці померла з голоду учениця Марійка Хайло. Це
приголомшило 17-річного вчителя, він звинуватив владу в створенні штучного
голоду, а директора школи Лебедя у смерті учениці. Увечері колеґа повідомив Б.,
що директор потелефонував у районне ГПУ про його поведінку. Того ж вечора Б.
втік із с.Рудки додому. Влітку 1933р. Б. влаштувався вчителем української мови і літератури семирічної школи в с.
Коханівка Сахновщанського р-ну на Харківщині. У травні 1934 р. порожні після
голоду хати заселялися людьми зі Свердловської обл. На цій підставі школу
почали переводити на російську мову викладання. Б. висловив незадоволення.
Директор школи Легеза звільнив його з роботи, але в ГПУ не доніс. Б.
влаштувався вчителем у с. Рай-Городок Слов'янського р-ну Сталінської обл.1939 р. Б.заочно закінчив філологічний факультет Донецького інституту народної освіти в
Луганську. Того ж року призваний у Червону Армію. Служив у м. Коломна під
Москвою, в полку важкої артилерії. Брав участь у “визвольному поході” на
Західну Білорусію (Гродно) та в Західну Україну (Волинь). Взимку 1939-40 рр.
полк брав участь у Фінській війні, зокрема, в прориві лінії Маннергейма.У грудні1939 р. Б. зарахований курсантом Московського вищого ракетно- артилерійського
училища ім. Красіна. Влітку 1941 р. брав участь у боях під Оршею. У кінці 1941
та на початку 1942 рр. Б. в чині лейтенанта вже був командиром однієї з перших
батарей гвардійських мінометних частин ("Катюш"). З ними захищав
Москву, брав Варшаву і Берлін. Був поранений і контужений. Має чотири бойові
ордени: Червоної Зірки, Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ступеня, Богдана
Хмельницького, понад 10 медалей.На початкусічня 1945 р., під час Варшавського повстання, якому Радянська Армія не
допомагала, начальник штабу третьої армійської групи гвардійських мінометних
частин ("Катюш") майор Б. в покинутому будинку в передмісті Варшави –
Празі, де стояв штаб,  виявив українську приватну бібліотеку. Бачачи, що
Варшаву нищать німецькі бомбардувальники й артилерія, він зважився взяти кілька
десятків українських книжок, які згодом привіз в Україну. Це були книжки
П.Куліша, М.Грушевського, С.Єфремова, С.Русової, Б.Грінченка, М.Возняка,
М.Драгоманова, 16-томний "Кобзар" Т.Шевченка та ін.Тоді ж урозмові з другом, полковником Георгієм Тюліним, начальником штабу
"Катюш" Білоруського фронту, член ВКП(б) Б. різко негативно
висловився про Сталіна. Тюлін вислухав і сказав: "Я іншої думки про
Сталіна. Більше такої розмови між нами не повинно бути".СприяннямиГ.Тюліна у травні 1945 р. Б. був включений у спеціальну групу
"Постріл", яка вивчала і відновлювала трофейну німецьку ракету ФАУ в
інституті RABE ("Reaktische Bauen", м. Бляйхероде, Тюрінгія). Керував
групою Сергій Корольов – видатний конструктор ракетно-космічної техніки.
18.10.1947 р. Б. як командир стартового дивізіону брав участь у запуску першої
балістичної ракети з полігону Капустин Яр (Астраханської обл. РФ). Там на
обеліску, спорудженому на честь події, поруч з іншими вибито ім’я майора Б..1948 р. Б.вийшов у відставку і почав викладати „неперспективні” предмети – українську
мову і літературу в Пущі-Водиці під Києвом. 1953 р. закінчив аспірантуру
Науково-дослідного інституту педагогіки, викладав українську літературу в
Київському університеті ім. Т.Шевченка. 1957 р. захистив кандидатську дисертацію
на тему: "Вивчення творчості Олеся Гончара в школі", тоді ж вийшла
його однойменна книжка. Навесні 1960 р. доцент Б. одержав квартиру в Києві і
мав готову до захисту докторську дисертацію на тему "Методика літератури
(історія, теорія, нормативний курс)". Йому запропонували очолити кафедру
педагогіки в Київському держуніверситеті, де він уже працював доцентом
педагогіки.Тим часом Б.підтримував дружні стосунки з шістдесятниками, насамперед з Євгеном СВЕРСТЮКОМ,
якого 1959 р. прихистив у своєму помешканні в Пущі-Водиці. КГБ таємно
прослуховував їхні розмови, і коли Б. на повідомлення про вбивство С.Бандери
висловився: "Це вони, сволочі, вбили його", стеження
посилилося. Виявилося,що доцент Б., читаючи студентам курс педагогіки, дозволяє собі цитувати не лише
Маркса та Леніна, а й Грушевського; не лише Горького, а й Винниченка; суто
педагогічні твердження арґументує і Макаренком, і Софією Русовою, а специфічні
психологічні явища пояснює за Фрейдом. Його книжками, привезеними з Польщі,
користуються шістдесятники, їх читають і студенти. Навесні 1960р. міністр вищої освіти Даденков послав Б. до Чернівців у складі комісії з
перевірки роботи місцевого університету. Тим часом у нього вдома був проведений
таємний обшук. Обшукали і його матір на вокзалі в Полтаві. Повернувшись із
Чернівців, Б. був затриманий кагебістами в Києві, відвезений додому, де йому
пред’явили ордер на обшук квартири. Усе найцінніше з книг, які збиралися
протягом майже століття, спочатку дідом і батьком, за годину було перенесене в
машину і відправлене разом з господарем у КГБ на Володимирську, 33. Там йому
було пред’явили стандартне звинувачення: „наклепи на ленінську національну
політику та антирадянська діяльність”. Майже тиждень тривали допити, погрози,
обіцянки. Кульмінацією була зустріч з ґенералом Шульженком, заступником голови
республіканського КДБ: "Скажіть, як ви дійшли до того, що стали на
націоналістичний шлях?". Б. відповів: “Я йду шляхом, яким ішли мій дід,
мій батько – це трудовий шлях українця”. Ґенерал перебив: "Єдино правильний
шлях – це ленінський шлях, і ви як комуніст повинні знати це! Якщо ви не
опам'ятаєтесь, то на тому шляху вам погано буде". Як сказав ґенерал,
арешту Б. уник лише завдяки заступництву московських друзів у галузі
космонавтики, які вже поставали ґенералами і міністрами.Того дня,30.05 1960 р., Б. відпустили додому, а назавтра його викликали в університет на
засідання партбюро. Секретар партбюро винуватив Б., що на лекціях дозволяв собі
цитувати, як він висловився, „злейшего врага украинского народа Грушевского” і
запропонував виключити Б. з КПРС та звільнити з роботи. Колеґи одностайно
проголосували „за” і розбіглися, як миші. Вигнаний, принижений, затаврований,
Б. вийшов з університету. У парку Т.Шевченка до нього підійшов юнак, обняв і
сказав: „Іване Бенедиктовичу, тримайтеся, ми вас любимо, спасибі вам за все те
добре, що ви нам подарували”. Це був студент, поет Володимир Підпалий.Назавтра,31.05. 1960, Б. покликав до себе Борис АНТОНЕНКО-ДАВИДОВИЧ. Відбулася розмова
про переслідування української інтеліґенції (декана факультету журналістики
доцента Матвія Шестопала, професора хімії Андрія Голуба, професора математики
Остапа Парасюка). Після цієї зустрічі вони підтримували дружні взаємини. Так,
Б. возив своєю машиною Б. АНТОНЕНКА-ДАВИДОВИЧА та скульптора й етноґрафа Івана
ГОНЧАРА в Полтаву, на Сорочинський ярмарок, у Старі Санжари, в Умань до Надії
СУРОВЦОВОЇ, у Канів на могилу Тараса Шевченка. 8.08 1969 р., на 150-річчя
П.Куліша, Б. з Б. АНТОНЕНКОМ-ДАВИДОВИЧЕМ, Є.СВЕРСТЮКОМ та І.ДЗЮБОЮ їздили у
Мотронівку, Батурин. У березні 1980 Б. познайомився в помешканні
Б.АНТОНЕНКА-ДАВИДОВИЧА з В.СТУСОМ, ще раніше – з Гелієм СНЄГІРЬОВИМ.Після майже дворічного безробіття, 1962 р., Б. дозволилипрацювати на посаді доцента психології Ніжинського педінституту. Це він привіз
у Ніжин працю І.ДЗЮБИ„Інтернаціоналізм чи русифікація?”, звідки її проф.Григорій Аврахов передав Миколі Мушинці в Братиславу, а той був з нею
заарештований.З 1972 р. Б.– проректор Київського інституту культури. 1975 р. вийшов на пенсію.
Підтримував дружні стосунки з родинами політв’язнів, збирав кошти на підтримку
політв’язнів та їхніх родин.1989 р. Оксана Мешко залучила Б. до роботи у створеному16.06. Українському комітеті„Гельсінкі-90”,був його співголовою. У жовтні 1990 р. у складі делеґації УКГ-90 брав участь у
роботі Гельсінкської Громадянської Асамблеї в Празі.
Автор праць з педагогіки, літературознавства, книжки про С.Корольова
"Космос бідний без поетів", численних статей та інтерв"ю.
Виступає як лектор і пропагандист знань про становлення космонавтики, з історії
правозахисного руху. Нагороджений медалями ім. Ю.В.Кондратюка, ім. С.П.
Корольова, знаком „Ветеран космонавтики России”, почесний громадянин
Новосанжарщини.  Його книжка «Добром нагріте серце», фільм кінорежисера ОлександраРябокриса «Іван Бровко. Уроки історичної правди» залишають нам правдиве його
свідчення про голодомор, про війну, про участь українців у справі освоєння
космосу, а найважливіше – світлий образ справжнього українського інтелігента
Івана Бенедиктовича Бровка. Бібліографія:І.Бровко І.Б.Вивчення творчості Олеся Гончара в школі. – К.: Радянська школа, 1957. – 120 с.Бровко І.Б.,Коцюбинська М.Х., Сидоренко Г.К. Аналіз літературного твору. Посібник для
вчителів. – К.: Радянська школа, 1959. – 68 с. Бровко И.Б. Космосбеден без поэтов... – К.: О-во «Знание» УССР, 1986. – 46 С. ІІ.Добромнагріте серце. До 80-ліття Івана Бенедиктовича Бровка. Упорядник В.Овсієнко. –
К.: Українська Республіканська партія, 1995. – 64 с.КаплийСветлана. Иван Бровко, с которого начинается космос / Всеукраинские ведомости.
– 1998, № 34 (928). – 21 февраля. – С. 6-7.БобрищевКостянтин. Іван Бровко // Бобрищев Костянтин. Отчий край. – Полтава: Дивосвіт,
2002. – С. 74-83.ВасилашкоВасиль. Увічнений і гнаний // Київ. – 2004. – Ч. 4-5. – С. 134-138. СверстюкЄвген. Ми вибирали життя (Інтерв'ю 1995 – 1999 р.) // Боґуміла Бердиховська,
Оля Гнатюк. Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами. – К.: Дух і
літера, 2004. – С. 66-71.Шудря М.А.Бровко Іван Бенедиктович. – Енциклопедія сучасної України. Т. 3. – Київ, 2004.
– С. 470.Добромнагріте серце. До 90-річчя І.Б. Бровка / Харківська правозахисна група;
худ.-оформлювач Б.Захаров, ред. В.Овсієнко. – Харків: Фоліо, 2005. – 136 с.
фотоіл. (З його інтерв"ю "Зберегти в собі людину...", с. 3 –
39). Харківська правозахисна група. Василь Овсієнко. 27.09. 2005 року.Знаків 10.177.
[j][/j]


Повідомлення відредагував initio - П`ятниця, 22.03.2013, 12:32
 
OsokaДата: Вівторок, 09.04.2013, 23:43 | Сообщение # 6
Рядовой
Група: Користувачі
Повідомлень: 3
Репутація: 0
Статус: Offline
Цитата (initio)
Скажите - а это ее девичья фамилия или уже в замужестве? Если есть девичья-укажите, может чтото поищем...
Здравствуйте!

Мне не приходили оповещения на майл, поэтому захожу так поздно. Спасибо большое, что откликнулись!

Да, Сопильняк, это девичья фамилия Лукерьи Лаврентьевны. 

Про Бровко не уверена, что они тоже с Маячки. Про них нет никакой информации до Алтая.

Додано (09.04.2013, 23:25)
---------------------------------------------

Цитата (initio)
Все данные ХХ века по Маячке и Нехвороще хранятся в Государственном архиве Полтавской области в Полтаве
Вам уже приходилось обращаться в архивы Украины? Слышала от поисковиков, что в Украине практически не предоставляют письменную информацию в другие страны.

Додано (09.04.2013, 23:43)
---------------------------------------------
Может в Маячке в начале ХХ века была церковь? Там обычно хранятся метрические книги. Или есть в селе администрация, где можно поинтересоваться о списках переселенцев и времени переселения из села?

В интернете не могу найти ни одного телефона куда можно было бы в селе обратиться.

Не подскажете, где регистрируются в Маячке браки и смерти? ЗАГСы ведь тоже имеют свои архивы.


Ищу информацию о Сопильняк и Губарь из села Маячка Нехворощанского района. А так же семье Иосифа Федоровича Бровко уехавших на вольные земли на Алтай, в Баевский р-н.
 
VityaДата: Вівторок, 14.05.2013, 20:57 | Сообщение # 7
Рядовой
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Репутація: 0
Статус: Offline
Здравствуйте!Да в Маячке есть церковь.Так же есть селькая рада то есть ЗАГС.

Додано (14.05.2013, 19:32)
---------------------------------------------
+380 5344 9-75-42  номер телефона

Додано (14.05.2013, 20:57)
---------------------------------------------
Victor.telichko@yandex.ru

 
OsokaДата: Вівторок, 14.05.2013, 22:31 | Сообщение # 8
Рядовой
Група: Користувачі
Повідомлень: 3
Репутація: 0
Статус: Offline
Цитата (Vitya)
380 5344 9-75-42  номер телефона
Виктор, спасибо большое!


Ищу информацию о Сопильняк и Губарь из села Маячка Нехворощанского района. А так же семье Иосифа Федоровича Бровко уехавших на вольные земли на Алтай, в Баевский р-н.
 
VityaДата: Середа, 15.05.2013, 18:18 | Сообщение # 9
Рядовой
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Репутація: 0
Статус: Offline
http://history-poltava.org.ua/?p=5510
 
Форум » В Нехворощі » Пошук родичів » Ищу Сопильняк и Губарь из с.Маячка Нехворощанского района (Ищу Сопильняк и Губарь из с.Маячка Нехворощанского района)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Нехвороща © 2008-2016